Сучасне життя і свідомість змушують нас визначати нову мету навчання та
виховання дітей. Розвиток технологій інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та
самореалізації у нових соціальних умовах, змушують мене повертатися до
вирішення нових педагогічних завдань. І моє гасло «Щоб дістатися до
джерела,треба пливти проти течії» є підтвердженням того, що робота з дітьми
вимагає від нас кропіткої роботи. Бо дійсно, іноді, щоб добитися успіху,
необхідно повернутись в минуле, згадати добре забуте старе.
На своїх уроках застосовую такі, найбільш
вдалі, на мою думку, технології групової форми навчання як «Ситуація успіху»,
«Зняття страху», «Персональна винятковість».
«Ситуація успіху» – дозволяє створити ситуацію успіху для розвитку особистості
дитини, надає кожному вихованцю можливості відчути радість досягнення успіху, усвідомлення
своїх здібностей, віри у власні сили. Треба завжди пам’ятати,що ситуація успіху, створена на уроці, може стати пусковим механізмом
подальшого розвитку особистості.
«Зняття стресу» – дозволяє перебороти невпевненість у
власних силах, допомагає вчитися на своїх помилках, знаходити інші шляхи
вирішення проблем.
«Персональна винятковість» – дозволяє визначити важливість зусиль
учня в його діяльності, яка здійснюється або може здійснитись. Змушує дитину
вірити в те, що тільки він чи вона здатні на таке. Наприклад: «Тільки на тебе
можна покластись…», «Тільки тобі можна доручити…».
У характері взаємовідносин з учнями простежується
сутність моєї педагогічної діяльності. Створення атмосфери взаємодовіри між
мною і дітьми та стиль спілкування на основі партнерства та захоплення спільною
творчою діяльністю говорять про те, що я не навчаю, виховую чи розвиваю, а
співпрацюю з ними і одночасно самовдосконалююсь. Саме таким чином можна досягти
певної мети – формування особистості, здатної до самовдосконалення та прийняття
ефективних рішень.
Немає коментарів:
Дописати коментар